28 серпня відбулось чергове засідання Дніпровського історичного клубу. Заняття, яке проводили директор Інституту "Ткума" і Музею Голокосту д-р Ігор Щупак і керівник науково-музейного відділу Інституту "Ткума" д-р Єгор Врадій було присвячене таким актуальним для нашого сьогодення питанням, як декомунізація України, перейменування населених пунктів та вулиць, історична пам'ять про Другу світову війну і Голокост.

Модератори заходу підкреслили, що після 1945 р. подібним шляхом йшла Німеччина, яка розпочала політику денацифікації; зокрема, з системи освіти вилучалось усе, що могло пропагувати зверхність німецької нації чи якісь елементи нацизму, імперськість – тобто прагнення до захоплення нових територій та до панування. І, врешті решт, коли німці усвідомили весь жах того, що відбувалося під час Другої світової війни, вони самі вирішили покаятися. Від імені німців це робив Віллі Брандт, який став на коліна у Варшаві, на місці, де євреїв зганяли далі до таборів смерті, та офіційно вибачився перед єврейським народом і тими народами, які постраждали від нацистської агресії. Це стало дуже важливою складовою німецької історичної пам’яті і німецької національної свідомості. 

Учасників Історичного клубу особливо цікавили питання, пов'язані з проблемою денацифікації Німеччини та декомунізації України, з історичними міфами та історичною пам'яттю. Навіщо нам декомунізація і чи потрібна вона взагалі? Чи є місце імені Степана Бандери на мапі нашого міста? Чи впливають назви вулиці на свідомість (і підсвідомість людей)? Ці та інші теми були обговорені під час засідання Історичного клубу.