26 грудня у Центрально-міському ліцеї м. Кривого Рогу науковий співробітник Українського інституту вивчення Голокосту «Ткума», Музею «Пам'ять єврейського народу та Голокост в Україні» Владислав Базилевський взяв участь у відкритті Меморіальної дошки на честь Праведниці народів світу Зінаїди Мекеліто – жінки, яка під час Голокосту разом із донькою рятувала євреїв від знищення. В роки окупації міста нацистами Зінаїда Мекеліто працювала вчителем (на той час школа №25), тому рішенням виконкому міськради №357 від 17.07.2019 р. «Про погодження встановлення меморіальної дошки на честь Зінаїди Мекеліто» визначило саме це місце для встановлення пам'ятного знаку. Макет меморіальної дошки розробив головний художник Музею «Пам'ять єврейського народу та Голокост в Україні» Віктор Гукайло.

23 грудня у відеозалі Музею «Пам’ять єврейського народу та Голокост в Україні» пройшло заняття, присвячене історії і традиції свята Ханука. Це – історичне свято, що символізує світло та волю, боротьбу за незалежність і надію, – все те, що є дуже актуальним для України.

Днями у Дніпровській академії неперервної освіти відбулись урочисті заходи, присвячені 80-річчю від заснування установи. Колектив Українського інституту вивчення Голокосту «Ткума» та Музею «Пам’ять єврейського народу та Голокост в Україні» щиро вітає поважний заклад з ювілеєм! Вісімдесят років плідної роботи – це величезне досягнення для кожної установи, яке свідчить про любов до своєї справи та високий професіоналізм керівництва та колективу.

18 грудня Інститут «Ткума» і Музей «Пам’ять єврейського народу та Голокост в Україні» відвідав Ігор Гармаш – громадсько-культурний діяч, президент Центру мистецтв «Арт-простір», заступник директора з промоції та розвитку Меморіального музею Гідності у м. Львів. Під час зустрічі з науковими співробітниками «Ткуми» та Музею було обговорено методи майбутнього співробітництва та підписано меморандум про співпрацю в освітній, науковій, культурній сферах.

Голодомор 1932 – 1933 рр. – перший геноцид на українських землях у трагічному ХХ ст. За різними підрахунками його жертвами стали від 4 до 7 млн. мешканців українських сіл та міст. Пам’ять про злочин радянської тоталітарної держави, з одного боку, ретельно приховувалась та викривлялась самим комуністичним режимом, з іншого – продовжувала тяжіти часто неусвідомленою травмою над усіма мешканцями України – і над тими, хто безпосередньо постраждав від Голодомору, і над їхніми нащадками.